| Водолага з самого початку | Економіка | Водолага в роки війни | Історія герба | Історія прапора | 

Початок історії Нової Водолаги


"Адалага" - господар чистої води. Нова Водолага розташована в долині річки Вільховатка (басейн Сіверського Дінця). З історико-філологічних джерел відомо, що іменник - назва Водолага зустрічається з кількома прикметниками, утворюючи словосполучення - назви поселень (Стара Водолага, Нова Водолага, Мала Водолага). Згадки про них є вже в XVI - XVII ст. Слобода Нова Водолага була одним із форпостів на південних кордонах Російської держави. В "Історичній хронології Харківської губернії" свідчилося, що "... Новая Водолага на реке Водолажке Валковского уезда основана Харьковским полковником Григорием Донцом, Адалага же - татарское наименование реки, откуда и пошло название слободы…"
     Перші документальні дані про гідронім Адалага припадають на 1572 рік.
     У "Слове о Харькове и Тарановке" висунуте припущення назви річки. У ньому говориться, що люди здавна селилися "…на речьке, - по черкасскому говору Водолаге, а по старинному русскому - Адалаге. Последнее название - память о татарском кочевье по реке Адалаге, богатой некогда сенными угодьями !..."
     Якщо ж припустити, що гідронім Адалага - тюркізм, то все ж етимологію його не можна вважати повністю з'ясованою. За В.Радловим, тюркський прикметник "адал" має декілька значень, і серед них є понятійна лексема "чистий", а іменник "ага" означав "господар", "володар", "пан". Імовірно, що складне слово "адалага" мало колись значення "господар чистої води, ріки", тобто нагадувало про те, що угіддя, пасовища, річки належали якомусь тюркському можновладцю.

Ярещенко А. Із топонімічного словника
Харківщини//Березіль. -1991. - №3-С. 183.

Засновником Нової Водолаги був полковник Григорій Донець. Новая Водолага, несмотря на то, что называется новою, населилась позже Старой Водолаги какими нибудь двумя - тремя годами, не более, т.е. ок. 1675 г. По переписи 1724 г.в ней показано до 707 дворов. Основателем ея был полковник Григорий Ерофеевич Донец, которому принадлежали все земли Водолажские. В ней, как и в Старой Водолаге, была крепость. Это был четвероугольник в 200 саженей внутри. Валы состояли из железистого песка и снабжены были несколькими железными небольшими пушками. Внутри крепости находились одна церковь и несколько общественных строений. Дома обывателей были за валом крепости по сторонам ея. Крепость стояла в углу, образуемом р. Водолагою и подходящею к ней слева балкою.

Историко-статистическое описание Харьковской епархии.
Отделение ІІ. - М., 1857. - С. 309.

Жителі слободи страждали від нападів татар. Бедствия прихожан от татар: в 1686 г. Новая Водолага тревожена была татарами, приходившими по Мурафской дороге.
     По отписке из Славянска в Чугуев "197 (1689) г. июля 1 числа пришел в Соленой полоненник черкашенин, Водолаги города житель Матвей Жадан и сказал: ходил он, Матвей с товарищами, 12 возов, для покупки соли и, не доходя до Соленого, и, не доезжая леса Дроворуба, в верстах 5 от Соленого напали воинские люди, и таборец их разобрали, а взяли в том таборце 12 человек; а убежал он, Матвей, от них от р. Тора, от урочища Росошей мая 28 под 29 число; а было воинских людей коней со сто".
     Полковник Константин Донец писал Чугуевскому воеводе: "Сент. 1. 1961 г. Писал ко мне с Новой Водолаги полку нашего наказной полковник Иван Сербин: изволением Божиим вышел из полону водолажский житель Роман Семенов, который Роман был у полону в городе Кафе два года". Далее писал, что этот пленник видел на дороге следы двух татарских партий. По другому известно, в сент. 1689 г. целая орда нападала на Новую Водолагу, и, конечно, в это - то нападение был взят в плен Роман Семенов.

Историко-статистическое описание Харьковской епархии.
Отделение ІІ. - М., 1857. - С. 314.

Сильное разорение потерпела Водолага в сент.1693 г., когда Нураддин-султан входил в Харьковский полк с 15000 татар и янычар.
     В это время "взяша Агаряне" сына жителя Новой Водолаги Сергiя, но которого слезные мольбы матери пред Каплуновскою иконою Божией Матери, вовзратили в Водолагу живым и здоровым.

Историко-статистическое описание Харьковской епархии.
Отделение ІІ. - М., 1857. - С. 315.

1694 г. - Нураддин - султан грабит и разоряет обе Водолаги, Мерефу, Змиев, Соколов и Тарановку.

Историческая хронология Харьковской губернии
- Харьков. 1887 г. - С. 59.

Белгородский воевода князь Я.Ф. Долгорукий давал знать в Чугуеве 8 мая 1697 г., что "неприятельские люди татарове, человек с 200, перешед новопостроенную черту, приходили под Новую Водолагу и на работе, напав, поймали малое число".
     Бригадир Осипов в своем листу от 24 марта 1711 г. говорит " о неприятельском приходе хана с ордами и с изменниками запорожцами на Украину под Водолаги". Без сомнения, это то самое нападение, о котором говорит в просьбе своей о храме Старой Водолаги Иван Захаржевский; тогда Водолаги сильно страдали от татар и запорожцев. Летопись Хмельницкого замечает: " Того ж (1711) року, перед Прутовской войной, хан Девлет Керей с ордою и с запорожцами под Немеровым и в слободах были".

Историко-статестическое описание Харьковской епархии.
Отделение ІІ. - М., 1857. - С. 315


Економіка


Найдавніші відомості про Нову Водолагу та її жителів. "Здешніе жители, писал о Водолажцах путешественник Гюльденштедт в 1774 г.- весьма зажиточные люди, ведут торговлю и занимаются ремеслами; здесь есть лавки, в которых всегда можно найти нужные для жизни товары бумажные, шелковые, бакалейные. Между ремесленниками здесь особенно много садовников и гончарников. Сделанное из здешней глины тарелки и кафли – тверды и бледно-желты, черепицы не уступают голландским.» Все это и ныне есть в Новой Водолаге: но торговля ныне уже не столько обогащает их сколько прежде. Самый выгодный предмет торговли, от которого наживали большие капиталы, было вино. Ныне это прекратилось. Тем не менее слобода Новая Водолага остается богатою слободою...

Историко-статистическое описание Харьковской епархии.
Отделение ІІ.-М., 1857.-С.316-317


Нова Водолага стає центром розвитку шовківництва на Слобожанщині. У 1773 р. Катерина ІІ, одержавши з України рапорт губернатора Слобідської губернії генерал-поручика Щербиніна, писала йому своє задоволення розвитком шовківництва в ряді районів України. Вона зазначала, що казенна слобода Нова Водолага, Новоросійської губернії, Катерининської провінції, дуже зручна для шовкового виробництва, що в Білєвській кріпості є тутові сади і що, враховуючи це, вона видає указ, аби слободу Нову Водолагу з належними до неї слобідками передати в повне управління Щербиніна для шовкового виробництва. Указ зобов’язував Катерининську провінціальну канцелярію подавати Щербнніну всіляку допомогу в справі розвитку шовківництва; відпускались також і великі гроші на розширення виробництва.

Нестеренко О.О. Розвиток промисловості на Україні.
Ч.1. – К., 1959. – С.166-167.


Чи хотіли слобожани займатися шовківництвом. …Жители Новой Водолаги и соседних сел в принудительном порядке привлекались к работам по шелководству. В слободах, отписанных под шелководство в 1774 г., насчитывалось 5058 крестьян мужского пола. Ранее они принадлежали помещику Дашкову, но правительство Елизаветы Петровны выкупило их. Крестьяне платили в казну подушную подать по 60 коп., помещику – по 1 руб, 5 коп., так называемые соседи – по 52,6 коп., не имевшие хозяйства – по 25 коп. и с каждой пары волов – по 20 коп. Затем все помещичьи поборы они вносили вместе с подушной податью в казну. С организацией шелководства приписные крестьяне должны были вырабатывать шелк и сдавать его в казну вместо причитающейся с них подати.

Слюсарский А.Г. Социально- экономическое развитие
Слобожанщины XVII-XVIII в.в. – Харьков, 1964. – С.221.


Центром розвитку гончарства в Харківській губернії була Нова Водолага. По обширности разработок глины первое место в губернии занимает Валковский уезд. В наибольших размерах гончарное производство существует в многолюдном селении Новой Водолаге и в близлежащей деревне Просяной, где им занято свыше 200 кустарей. Здесь находится весьма мощная залежь фаянсовой глины, имеющая пластовой характер. Разработка глины производится дудками глубиною от 7 до 9 сажень; дудки сохраняют по несколько лет, для чего они тщательно забираются плетнем. Следует заметить, что добывание глины ведется здесь с большой разумностью и уменьем.

Россия. Полное географическое описание
нашего Отечесва. Т.7. - С.-П., 1903.- С.184.


Технологія виробництва глиняного посуду. Академик Гильденштедт наблюдал гончарное производство в Новых Водолагах. Гончары доставали глину в балке, недалеко от р.Водолаги. Для добывания ее копали ямы 3 сажени глубины и из обнаруженных шести слоев глины брали с третьего слоя синюю горшечную глину с желтыми пятнами с примесью железа и с пятого слоя синюю горшечную глину, смешанную с песком. Эту глину смешивали в определенной пропорции, разводили водой, замешивали и делали на кругу посуду. Гончары продавали свои изделия на месте потребителям, скупщикам, а так же сами на своих или наемных телегах развозили по городам и селам на продажу.

Слюсарский А.Г. Социально –экономическое
развитие Слобожанщины XVII-XVIII в.в. -
Харьков, 1964. - С. 258.


Найбільше чоботарів було в Новій Водолазі. Обработка кожи в виде сапожного ремесла относительно шире развита в следующих уездах: Валковском, Сумском, Изюмском, Харьковском и Волчанском. Сапожники встречаются в значительном числе в с. Новой Водолаге, Валковского у. (139 чел.), здесь же находим и кустарей по выделке кожи (22 чел.), затем выделкой сапог занимаются в г.Белополье; Сумск. у. (139 сап. и 24 кожевн.-кушн.), в с. Шандригалово, Изюмского у. (76 сапож. и 24 кожевн.) и с. Дергачи, Харьковского у. (97 сапожн.).

Кустарные промыслы в Харьковской губернии.
-Харьков, 1913.- С. 10.


Нова Водолага в роки війни


Велика Вітчизняна війна. Волелюбний, незламний дух далеких пращурів серед сотні літ повів на смертельний двобій із ненависним нападником – фашизмом – наших дідів та батьків. Біль за рідну землю, яку топче окупант, готовність поєднати власну долю з долею свого народу, країни, - все злилося у могутньому пориві дати гідну відсіч чужоземним зайдам. “...похмурого літа 1941-го, у найперші місяці війни, разом з усією Вітчизною одягли військові шинелі і 2279 жителів Нововодолазького району. Тоді ж 75 чоловік вступили у винищувальні загони. 47 – до народного ополчення, 616 працювало на спорудженні оборонних укріплень. Було організовано також Нововодолазький партизанський загін та дві підпільні групи”.

“Книга пам'яті України. Нововодолазький район”.

19 жовтня 1941 року – чорна дата в історії Нововодолажчини: цього дня кований чобіт фашиста ступив на її землю. Та трапилось це не під барабанний бій нацистських маршів, як хотілось завойовникам, їх зустріли своїм вогнем 199-а та 304-а стрілецькі дивізії, які захищали наш район. Лише протягом жовтня радянські воїни знищили близько 1500 фашистських солдат та 19 танків. Та сили були нерівні і наші воїни змушені були відступити на схід — за Сіверський Дінець.

Вже тоді, у перші місяці гітлерівської навали у вересні 1941 року у Новій Водолазі створено партизанський загін, який складався з 58 чоловік. Партизанський загін Командиром загону було призначено голову колгоспу ім.. Фрунзе С.О. Либу, комісаром – Ю.П. Іванова. Командир партизанського загону С.О. Либа Подвиги Нововодолазького партизанського загону вписують не одну славну сторінку в літопис Великої Вітчизняної війни. За завданням командування партизани переходили лінію фронту, добували “язиків” та відомості про розміщення, озброєння і пересування німецьких військ. Весною 1942 року партизанський загін одержав завдання проникнути в глибокий тил ворога і своїми діями сприяти успіху операції регулярних частин. 20 травня він пройшов лінію фронту і 23 травня в Зміївських лісах з'єднався з партизанським загоном, яким командував Герой Радянського Союзу І.Й. Копьонкін. Через кілька днів об’єднаний загін з'явився в Нововодолазьких лісах і розгорнув бойові дії. Серед дня партизани вступили в Нову Водолагу, захопили коменданта з його охороною, що складалася з німецьких солдатів і поліцаїв, знищили протитанкову гармату та засоби зв’язку. Коли партизани вийшли з райцентру, озвірілі фашисти, щоб залякати населення, повісили 13 ні в чому не винних жителів Нової Водолаги. Але своєї мети фашистські карателі не досягли. Після цієї операції партизанський загін поповнився новими бійцями з числа населення Нової Водолаги. 30 травня 1942 року партизани вчинили напад на табір військовополонених в селі Литвинівці Валківського району, знищили фашистську охорону і визволили з полону 200 військовополонених. Майже щодня партизани вели бої і вступали в сутички з карателями.

У червні загін перебазувався в Краснокутський ліс. Пам'ятник С.О. Либі Фашисти зібрали великі сили й оточили Краснокутський ліс. Бій тривав кілька годин. Партизани прорвали кільце ворога і вийшли з оточення. Карателі зазнали великих втрат. Та понесли втрати і партизани: на полі бою загинуло 20 бійців. Чи мало було важкопоранених, серед них командири – І.Й. Копьонкін і С.О. Либа. Діючи у Водолазьких, Рокитнянських та Люботинських лісах, партизани продовжували боротьбу з загарбниками. З жовтня 1941 до 25 лютого 1943 року – дня першого визволення Нової Водолаги – Нововодолазькі партизани знищили 497 фашистських солдатів і офіцерів, 69 поліцаїв і 5 інших зрадників, пустили під укіс 2 ешелони, знищили 4 вагони з фашистськими солдатами, 2 гармати, 10 автомашин, висадили в повітря 10 мостів. У боях проти німецько-фашистських загарбників відзначились партизани: О.В. Коваленко, О.С. Онацький, М.Ф. Хихля, Я.Г. Гурин, О.С. Явдокименко, П.О. Сушко, В.Х. Брижань, Р.К. Славгородський та інші. Загинули смертю хоробрих командир партизанського загону С.О. Либа, комісар Ю.П. Іванов, партизани М.С. Мудрий, А.А. Пукач, С.К. Цяцька та інші. В районі Нової Водолаги в червні 1942 загинув Герой Радянського Союзу І.Й. Копьонкін.

Курган Слави Запеклі бої розгорнулися взимку 1943 року на підступах до Нової Водолаги. Невмирущою славою вкрили себе воїни 6-го гвардійського кавалерійського корпусу гвардії генерал-лейтенанта С.В. Соколова, 50-го гвардійського артилерійського полку В.Ф. Малишеву, 8-ї гвардійської кавалерійської дивізії генерала Суржикова. Мужньо відстоювала рубіж батарея, якою командував Харків’янин капітан К.М. Курячий. Полем жорстокого, запеклого, кривавого бою був хутір Булахи. Тут прийняли на себе шалений вогонь частин танкових дивізій СС “Адольф Гітлер” і “Рейх” бійці 33-го гвардійського кавалерійського полку. Героями виявили себе воїни I-го ескадрону яким командували гвардії старший лейтенант А. Галичик та гвардії старший лейтенант О. Воронцов. Пам'ятник невідомому солдату На місці де йшли криваві бої, вдячні Нововодолажчани насипали Курган Слави і Безсмертя – у пам'ять про Героїв Радянського Союзу О. Воронцова, В. Малишева і багатьох інших воїнів, які стояли тут насмерть. У березні 1943 року фашисти знову зайняли Нову Водолагу. Саме тоді у підвалі зруйнованої районної лікарні зосталося понад 70 тяжкопоранених воїнів, транспортувати яких було неможливим. Повернути бійців до життя вирішили Харківський професор Ю.Ю. Вороной, лікарі Е.Г. Будков, О.П. Водка, медичні сестри, санітарки. Нових пацієнтів оголосили місцевими жителями, хворими на тиф. Розуміючи складність ситуації, у якій перебували і поранені воїни, і медики, жителі Нової Водолаги, чим могли, допомагали їм: приносили продукти, одяг, прали білизну, здавали кров, переховували по домівках тих, хто одужував.

Найгіркіші, найнепоправніші втрати – людські. Лише п’ять хат вціліло на хуторі Бирки, що прилягає до Нової Водолаги зі сходу. Стояли вони, як сироти, закіптюжені, почорнілі, серед суцільного згарища. Тиша над хутором – важка, страшна. І пустка... Усіх 40 жителів Бирьок загнали вороги до сараю і живцем спалили. На хуторі Булахи облюбував окупант для свого проживання хату Червоної Анюти, а господиню з двома дітьми вигнав геть. Не витримало серце Анютине, переповнене ненависті: затопила вона піч та й закрила трубу... Усі “квартиранти” й почаділи на смерть. Закатували нелюди Анюту, вбили дітей...

Безмежною радістю стала для мешканців району звістка про Перемогу Радянських військ над фашизмом. Алея Слави Почали повертатися додому фронтовики. Восьмеро Нововодолажців – особлива гордість і слава району. Їм, М.П. Нозі із Рябухиного, С.К. Толстому із Старовірівки, В.М. Косову із Бахметівки, Т.А. Кралі з Вільхуватки, А.М. Жарикову – з Ватутіного, О.В. Щербаку – К.П. Ребрику – із Старої Водолаги, С.А. Карпову з Першої Старовірівки, за ратні подвиги було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Слава героям КАРПОВ СТЕФАН АРХИПОВИЧ

Народився 1903 року в с. Перша Старовірівка.
     Запеклі бої у районі міста Духовщина на Смоленщині. Командир кулеметної обслуги єфрейтор Карпов уже п'яту добу прокладав шлях піхотинцям вогнем із станкового кулемета. Під вогнем шестиствольного міномета противника атака гвардійців захлинулася. Треба було подавити ворожий міномет. Це завдання виконав Карпов з своєю обслугою, але сам загинув. Президія Верховної Ради СРСР Указом від 4 червня 1944 року присвоїла йому посмертно звання Героя Радянського Союзу.

Слава героям ЩЕРБАК ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

Народився 1921 року в с. Стара Водолага.
     На підступах до міста Фастів гармата Щербака за наказом командира батареї вступила в єдиноборство з ворожою артилерією. Розбила одну гармату, другу, тратта, вивела з ладу зенітку. Шлях для наступу наших військ був відкритий. За виявлену мужність і відвагу Указом Президії Верховної Ради СРСР Олександру Васильовичу 10 січня 1944 року було присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Слава героям КРАЛЯ ТИХІЙ АРХИПОВИЧ

Народився 1919 року в с. Вільховатці.
     Дніпровські хвилі хлюпали у високий берег. Гупали вибухи снарядів. Світло прожектора вихоплювало з темряви уламки човнів, спотворені дерева. Першии плит з кулеметом, мінометом, мінами, керований саперами на чолі з Кралею, дістався берега.
     Тепер наказ командира батальйону: командувати всією переправою. І Краля став очолювати її, переправляючи гвардійців 6-ї дивізії на правий берег, де розгорівся тяжкий бій за плацдарм. Наказ виконав відмінно. За це і був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Слава героям НОГА МИТРОФАН ПЕТРОВИЧ

Народився 1914 року в селі Ключеводськ.
Понад 30 років віддав ратній праці, пройшовши в армії шлях від курсанта льотної школи до генерал-лейтенанта авіації.
     Бої на річці Халгін-Гол. 13 червня 1939 року. Старший лейтенант Нога командував ескадрильєю у 7-му винищувальному авіаційному полку. Дев'ять разів піднімав її в повітря. Вона збила 9 японських літаків «І—97», не втратила свого жодного. Таких боїв було немало.
     За виявлену мужність і військову доблесть у цих боях Президія Верховної Ради СРСР Укахом від 17 листопада 1939 року присвоїла Митрофану Петровичу звання Героя Радянського Союзу.
     У Велику Вітчизняну війну Нога з перших і до останніх днів бився з фашистами. Зробив 550 бойових вильотів, особисто збив 27 ворожих літаків і 3 – у складі групи.

Слава героям КОСОВ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ

Народився 1904 року в с. Бахметівка.
     Пройшов шлях від командира стрілецького відділення до командира гвардійського полку. Був поранений, контужений. Полк, яким він командував, особливо відзначився під час штурму Берліна. На світанку 20 квітня 1945 року першими прорвалися до північно-східної околиці фашистського лігва його підрозділи. В результаті раптового удару полк вийшов у район Хенов і перерізав на цій ділянці Берлінську кільцеву автомагістраль.
     Гвардійці діяли рішуче і сміливо, розвиваючи наступ, прорвались на східну околицю Берліна, а 23 квітня досягли центру міста. Захопили підготовлений фашистами до висадження в повітря, завод. За уміле керівництво полком, яке забезпечило виконання наказів командування і успіх штурму, В. М. Косову Президія Верховної Ради СРСР Указом від 31 травня 1945 року присвоїла звання Героя Радянського Союзу.

Слава героям ЖАРИКОВ АНАТОЛІЙ МАКСИМОВИЧ

Народився 1920 року на Орловщині.
     З дитячих років жив в с. Рокитному. У листопаді грізного сорок першого року пішов у діючу армію. Як тракториста його зарахували у танковий підрозділ. Анатолій Максимович брав участь у Курській битві, звільняв Лівобережну Україну, бився на Дніпрі, де виявив велику мужність і сміливість. Тут Жариков разом з піхотинцями переправився на протилежний берег ріки і під вогнем противника розвідав місцевість, що значно полегшило переправу танкового батальйону і всього 232-го танко-самохідного полку, в якому він служив.
     Серед перших танків, які проклали шлях піхоті за Дніпром, був важкий танк Анатолія Максимовича. За ратний подвиг, здійснений на Дніпрі, Президія Верховної Ради СРСР . Указом від 16 жовтня 1943 року присвоїла йому звання Героя Радянського Союзу.

Слава героям ТОЛСТОЙ СТЕПАН КАЛІСТРАТОВИЧ

Народився 1921 року в с. Друга Старовірівка.
      Свій ратний подвиг здійснив у битві за Дніпро. Командуючи Стрілецькою ротою, першим із своїм підрозділом восени 1943 року форсував ріку на півдні від Києва і мужньо утримував захоплений плацдарм до підходу атак противника командир-комуніст проявив виключну витримку, стійкість і відвагу. Він кілька разів піднімав роту у контратаку, запалюючи бійців особистим прикладом.
     За виявлену воїнську доблесть у боях на Дніпрі відважному ротному командиру С. К. Толстому Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 жовтня 1943 року присвоєне звання Героя Радянського Союзу. У 1962 році Герой війни помер.

Слава героям РЕБРИК КУЗЬМА ПИЛИПОВИЧ

Народився 1903 року в с. Стара Водолага.
     Запеклі бої на Калінінському фронті. Курська битва, визволення України, вступ до Харкова... Шлях танкістів лежав у напрямку Валки—Ков'яги. Командир бригади наказав Ребрику бути за провідника, оскільки це його рідні місця і він добре їх знає. Завдання було виконане бездоганно. Колона «тридцятичетвірок», в одній з яких сидів командир батальйону десантників Кузьма Пилипович Ребрик, пройшла коротким шляхом Знам'янка—Хрестище—Красноград.
     Потім жорстокі бої за Красноград, Слонім, польське місто Цеханов. Поранення. Госпіталь. Знову передній край. Бої, з яких командир десантників не виходив до остаточної перемоги над ворогом. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року Кузьмі Пилиповичу Ребрику присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Усього 2478 жителів району удостоєні нагород за бій і за труд у роки Великої Вітчизняної. Та ось інший, надзвичайно болісний, скорботний підсумок тієї страшної війни: 7463 жителі Нововодолажчини не повернулися додому з фронтів. Ще 5002 воїни люди різних національностей, посланці різних країв загинули на нашій землі, наближаючи час визволення.

“Книга пам'яті України. Нововодолазький район”.

І через десятки років є в нашому селищі люди, які ведуть пошукову роботу, знаходять могили своїх земляків, полеглих у страшній війні далеко від своєї домівки. Зінченко Сергій Іванович брав участь у пошуковій експедиції на Новгородщині: саме там в селі Цемена Староруського району в роки війни загинув його дід Зінченко Петро Прокопович, 1909 року народження. Під час експедиції Сергій Іванович знайшов могилу свого діда і відшукав останки ще 25 воїнів – Нововодолажчан, які загинули в нерівній схватці з ворогом на Новгородській землі, поповнив районний музей бойової слави цінними експонатами, що є свідками бойових дій, документами, фотографіями. Нововодолажчани щиро вдячні Зінченку С.І. за збереження пам'яті.

На вулиці С.О. Либи Тож вклонімося нетлінному подвигові полеглих і живих! Доземна вдячність їм – за ясні ранки, за теплі літні роси, за тихі зорі над рідним краєм, який попри всі знегоди, живе, будує, трудиться. На вулиці С.О. Либи Як завжди, скликає, вересень дітей у Ордівці до школи, що носить ім'я Героя Радянського Союзу Олексія Воронова, і ходять нововодолажці вулицями імені партизанських командирів Степана Либи та Івана Копьонкіна. А у районному Будинку культури, у музеї бойової слави є діорама битви за Булахи...

Ні, не владний над подвигом час!

Пояснення до герба селища Нова Водолага


Герб селища Нова Водолага

Ескізний проект герба селища Нова Водолага являє собою графічну композицію зі стилізованого зображення щита, розподіленого на дві поперечні половин. Верхня половина щита зеленого кольору, на якому розташовані елементи герба Харківської області - ріг добробуту, багатства і кадуцієм. Нижня половина щита золотавого /жовтогарячого/ кольору, на якому розташовані гілка шовковиці трьома листками і ягідкою на ній. На лівому листку - метелик шовкопряда з розправленими крилами. Три сторони щита -ліворуч, знизу і праворуч обрамлені Слобідським вінком з переплетеними золотавого кольору дубових листків, з'єднаних стрічкою блакитного кольору.
     За все своє 325 - річне існування селища Нова Водолага не мала своєї символіки у вигляді герба і прапора. Така потреба виникла від часу проголошення України незалежною державою, прийняттям нової Конституції, подальшим розвитком місцевого самоврядування, невпинним зв'язком історичного минулого країни, сьогодення і майбутнього. Включення до герба селища Нова Водолага елементів герба Харківської області символізує історичний розвиток селища Нова Водолага в складі області. Харків та Нова Водолага майже одночасно були засновані в Слобідському краї, разом досягали певних успіхів в культурному, соціальному та економічному розвитку області.
     Об'єднання елементів герба Харківської області та селища Нова Водолага в один герб, а саме: золотого кольору дубових листків зі стрічкою блакитного кольору взяті із старого зображення герба Харківської губернії.
     Щит - на верхній половині його зеленого поля розташовані золотий ріг достатку і кадуція, жезл якого також золотий, а крила і змії срібні, що повністю перенесено з герба Харківської області. Нижня половина щита золотавого /жовтогарячого/ кольору. На ньому розташовані гілка шовковиці з трьома листками (православність) зеленого кольору. На листку зліва розташований метелик шовкопряда біло-попельнястого кольору з розправленими крилами. Справа біля листка - ягода шовковиці червоно - чорного кольору. Внутрішні сторони щита обрамлені каймою чорного кольору, а зовнішні сторони обрамлені каймою золотого кольору. Форма щита вибрана відповідно до вимог вітчизняної геральдики. В середині XVIII сторіччя така форма широко застосовувалась в Слобідській Україні, про що свідчать герб міста Харкова, герби населених пунктів Харківської губернії /Чугуївський герб, Вовчанський, Золочевський, Краснокутський, Ізюмський та інші/. Нижня половина щита підтверджує розташування Нової Водолаги на території Харківської області і нероздільність територій, про що показує блакитна хвиляста стрічка, що стилізовано зображує річку Водолажку, від якої і пішла сама назва поселення Водолага.
     Вінок - складається із стилізованого зображення переплетених між собою золотого кольору листків дуба, з'єднаних блакитною стрічкою. Золотий колір символізує велич і багатство. Блакитна стрічка - символізує духовність і вірність. Вінок вказує на культурні традиції і особливості Слобідського краю, уклад життя народів та їх звичаїв, що проживають і будуть проживати на території Слобідського краю взагалі і зокрема в селищі Нова Водолага. Вінок несе в собі величезну інформацію - про перших переселенців XIV століття, заснувавших перші міста і села, про велику хвилю біженців із Правобережної України, які принесли з собою свій культурний пласт на Слобожанщину. Вінок символ освіти, мистецтва, філософи. Це пам'ять про наших видатних діячів культури, що проживали і працювали в Слобідському краї.
     Гілочка шовковиці з ягідкою та метеликом шовкопряду - на золотистого кольору нижньої половини щита є символом розквіту ремесел в Новій Водолазі. Метелик шовкопряда нагадує і закликає багато працювати, щоб в кожній сім'ї був достаток. Гілочка шовковиці з метеликом шовкопряда надаватиме натхнення кожному члену територіальної громади селища дбати про своє майбутнє і майбутнє своїх дітей і онуків через погляд на минуле. Немає майбутнього без минулого. Людина, не знаючи своєї історії, збіднена духовно.
     Вінець - являє собою стилізоване зображення глиняного горщика з колосками, які завінчують обрамлення вінця...

Пояснення до прапора Нової Водолаги


Прапор селища Нова Водолага

Прапор селища Нова Водолага являє собою прямокутне полотнище, яке складається з трьох рівновеликих горизонтальних смуг трьох кольорів : верхнього - малинового кольору Харківської області, середня - блакитного - кольору річки, від якої пішла назва селища і нижня - коричневого - кольору глини, завдяки якій в селищі було розвинуте гончарство, неодноразове оповідане і зображене письменниками Слобідського краю. На фоні поля прапора зображений герб Нової Водолаги...


За більш докладнішою інформацією прохаю звертатися за адресою: